Святой, великий, вечный Боже,
К Тебе я дух мой возношу,
Господь мой, Ты мне всех дороже,
И лишь Тобою я дышу.
Ты Царь царей, Бог всемогущий,
Ты держишь мир в Своих руках,
Ты справедливый, вечно Сущий,
Во всех делах Твоих Ты прав.
И сколько б люди не пытались
Тебя, Господь мой, описать,
И как они бы ни старались
Все о Тебе, мой Бог, узнать,
Они не в силах сделать это,
Наш разум просто слишком мал,
Земля во мраке ищет Света,
И ей Иисус Христос был дан.
Но люди Бога не узнали,
Ведь Вечный Свет их обличал,
И люди Господа распяли,
Чтоб навсегда Он замолчал.
Но смерть Творца держать не смела,
И побежден был грозный ад,
Моя душа хвалу воспела,
Ведь мой Спаситель жив опять!
Своим Он Духом, без сомненья,
Внутри меня теперь живет,
И скоро будет то мгновенье,
Когда Христос опять придет!
Аминь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
